Піаніно і фортепіано – в чому різниця

Іноді слова, які ми використовуємо як синоніми, насправді мають приховані відтінки значення. Саме так часто відбувається з поняттями “піаніно” та “фортепіано”. На перший погляд, обидва слова описують один і той самий музичний інструмент — клавішний, струнно-ударний, елегантний і водночас потужний у звучанні. Але чи справді це одне й те саме? Спробуємо розібратись, чим відрізняються піаніно від фортепіано — з позиції форми, звучання, історії та призначення.

Історія народження інструменту і походження назв

Фортепіано виникло в Італії на початку XVIII століття. Перший зразок був створений Бартоломео Крістофорі й мав назву gravicembalo col piano e forte — клавесин, що може грати як тихо (piano), так і голосно (forte). Із цього словосполучення народилася назва фортепіано — як символ динамічного діапазону інструменту.

У свою чергу, “піаніно” — це зменшувальна форма від італійського piano. У перекладі з італійської це “тихо”, а у музичному контексті — “м’яко”. Назва прижилася для позначення компактнішої версії фортепіано, з вертикальним розташуванням струн і механіки.

Конструкція: горизонталь чи вертикаль

Фортепіано — це загальна назва для всіх інструментів даного типу. Але у вузькому розумінні, фортепіано — це рояль. Його механіка й струни розташовані горизонтально, і саме такий формат вважається “класичним”. Роялі бувають різних розмірів — від концертного до салонного, але всі вони мають розкриту кришку, яка відображає звук і підсилює його об’єм.

Піаніно — це вертикальний варіант фортепіано. Струни тут розташовані вертикально, а вся конструкція більш компактна, що дозволяє ставити його навіть у звичайній кімнаті. Саме тому піаніно стало дуже популярним серед домашніх музикантів, студентів музичних шкіл, а також у якості навчального інструменту.

Звучання та акустичні особливості

Фортепіано (рояль) має більш глибоке й об’ємне звучання. Завдяки горизонтальному розташуванню струн і механізму, молоточки після удару швидше повертаються у вихідне положення, що дає можливість грати технічно складні пасажі з великою швидкістю. Крім того, кришка рояля слугує акустичним резонатором, дозволяючи звукам ширше розгортатися у просторі.

Піаніно ж звучить м’якше й не так гучно. Його акустичні властивості обмежені формою корпусу та механікою. Але для навчання чи камерного музикування цього звучання цілком достатньо. Деякі моделі сучасних піаніно, особливо з механікою високої якості, можуть приємно здивувати багатством тембру.

Призначення та контекст використання

Фортепіано найчастіше використовують у професійних виступах — сольних концертах, виступах із симфонічним оркестром, у класичній музиці. Саме рояль — вибір для сцен, студій звукозапису та великих залів.

Піаніно ж орієнтоване на побутове використання. Його часто можна знайти у шкільних класах, репетиційних кімнатах, музичних студіях, квартирах. Сучасні моделі піаніно можуть мати вбудовані глушники звуку, електронні елементи, що дозволяє займатися музикою не заважаючи іншим.

Символізм і культурний контекст

У культурі слово “фортепіано” звучить урочисто. Воно асоціюється з академічністю, класикою, сценою. “Піаніно” ж сприймається як щось домашнє, тепле, затишне. Це те, біля чого дитина робить свої перші кроки в музиці, що стоїть у вітальні поряд з родинними фотографіями, і що відкриває шлях до світу музичного мистецтва.

Фортепіано і піаніно — це не протилежності, а дві сторони одного інструменту. Один — сценічний, великий, виразний; інший — зручний, компактний, домашній. Різниця між ними полягає у формі, звучанні, функціональності та призначенні, але в основі — це один і той самий геніальний винахід, що продовжує надихати вже понад три століття.