Дереалізація та деперсоналізація: що це таке та як лікується

Відчуття, ніби світ навколо став нереальним, а власне “я” зникло або спостерігає за всім зі сторони — це не кадри з фільму про альтернативні реальності. Це справжній психологічний стан, який може трапитись із кожним. Дереалізація та деперсоналізація — два тісно пов’язаних симптоми, які можуть серйозно вплинути на повсякденне життя людини. Попри тривожний характер цих станів, вони піддаються корекції. Дослідимо, що саме стоїть за цими термінами та які шляхи виходу існують.

Що таке дереалізація і деперсоналізація

Дереалізація — це психічний стан, при якому людина сприймає навколишній світ як віддалений, нереальний, туманний чи плоский. Усе навколо ніби втрачає фарби, звуки спотворюються, час плине дивно або зовсім “зупиняється”. Це відчуття часто супроводжується емоційною відстороненістю: ніби дивишся на життя через скло.

Деперсоналізація, у свою чергу, стосується внутрішнього досвіду людини. Людина може відчувати себе чужою у власному тілі, спостерігати за собою “ззовні”, втратити контакт із власними емоціями чи думками. Вона може говорити: “Я ніби перестав бути собою”, “Я не відчуваю себе живим”.

Ці два явища часто йдуть разом і можуть бути симптомами депресії, тривожного розладу, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) або виникати внаслідок сильного стресу, перевтоми, вживання психоактивних речовин.

Причини виникнення таких станів

Хоч дереалізація та деперсоналізація — не окремі хвороби, а радше симптоми, їхнє виникнення пов’язане з різними чинниками:

• Хронічний стрес або тривога. Психіка може “відключатися” як захисна реакція, щоб не перевантажуватись болючими емоціями.
• Психічні розлади. Такі стани часто трапляються при тривожному розладі, депресії, ПТСР, обсесивно-компульсивному розладі.
• Фізичне виснаження. Недосипання, зневоднення, погане харчування можуть сприяти виникненню подібних симптомів.
• Психоактивні речовини. Канабіс, ЛСД, кетамін та інші речовини можуть викликати епізоди дереалізації та деперсоналізації.
• Неврологічні порушення. Інколи такі стани можуть супроводжувати епілепсію або мігрень із аурою.

Як відбувається лікування

Попри тривожний характер переживань, дереалізація та деперсоналізація піддаються лікуванню, особливо якщо почати вчасно. Головне — не замикатися у собі й звернутись по допомогу.

• Психотерапія. Найефективнішим методом вважається когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Вона допомагає усвідомити автоматичні думки, які підтримують відчуття “нереальності”, та навчитися змінювати реакції на них.
• Медикаментозна підтримка. У випадках, коли симптоми сильно заважають жити, лікар може призначити антидепресанти або протитривожні препарати. Важливо, щоб медикаментозне лікування призначалося лише психіатром після ретельної діагностики.
• Психоедукація. Усвідомлення того, що ці стани — не “ознака божевілля”, а звичайна реакція мозку на перевантаження, вже полегшує тривогу. Пацієнти, які розуміють природу свого стану, швидше відновлюються.
• Земля за ногами. Практики “заземлення”, як-от концентрація на запахах, текстурах, тілесних відчуттях, допомагають повернути відчуття реальності. Наприклад: стиснути лід у долоні, слухати навколишні звуки, рахувати предмети навколо.
• Здоровий спосіб життя. Регулярний сон, фізичні навантаження, відмова від алкоголю та психоактивних речовин — основа будь-якого одужання. Мозок потребує балансу, щоб правильно обробляти інформацію.

Чому важливо не замовчувати проблему

Дереалізація та деперсоналізація часто супроводжуються страхом “втратити розум”, почуттям ізоляції, соромом. Але ці стани не є ознакою психозу і не ведуть до “психіатричної лікарні” — якщо вчасно діяти. Ізоляція та уникнення лікування, навпаки, можуть погіршити ситуацію.

Поговорити з психотерапевтом або навіть просто з близькою людиною — перший крок до відновлення. Багато людей переживали подібні епізоди, навіть не знаючи, що їм є назва. Вони пройшли через це — і ви теж зможете.

Дереалізація та деперсоналізація — це сигнали вашої психіки про те, що вона перевантажена, виснажена чи потребує уваги. Вони не смертельні, не постійні, і точно не безнадійні. Звернення по допомогу, відвертість із собою, підтримка близьких і сучасна психотерапія — це ті ресурси, які допоможуть повернутись у реальність, що знову стане кольоровою, чіткою і справжньою.