Чому амоксицилін не слід давати при мононуклеозі

У сучасній медичній практиці антибіотики займають ключове місце у лікуванні бактеріальних інфекцій. Вони, без перебільшення, стали рятівним колом у багатьох клінічних ситуаціях. Проте надмірне або неправильне їх застосування може не лише не допомогти, а й нашкодити. Одним із найбільш промовистих прикладів є використання амоксициліну при інфекційному мононуклеозі — хворобі, що часто уражає дітей і молодь. Попри популярність цього антибіотика, його призначення при мононуклеозі є серйозною помилкою, про яку варто знати більше.

Інфекційний мононуклеоз — вірус, а не бактерія

Мононуклеоз викликається вірусом Епштейна-Барр — одним із представників сімейства герпесвірусів. Це захворювання часто починається із симптомів, подібних до ангіни: біль у горлі, лихоманка, збільшені лімфовузли, загальна слабкість. Тож не дивно, що перші підозри лікаря можуть впасти на бактеріальну інфекцію, наприклад, стрептококову ангіну.

Однак головна проблема полягає в тому, що мононуклеоз не лікується антибіотиками. Це вірусна інфекція, і антибактеріальні препарати тут не лише неефективні, а й потенційно шкідливі.

Амоксицилін і висип — небажане поєднання

Особливої уваги заслуговує амоксицилін — один із найчастіше призначуваних антибіотиків при захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Його призначення при мононуклеозі може викликати характерну шкірну реакцію — рясний плямисто-папульозний висип. За деякими даними, до 90% пацієнтів із мононуклеозом, які приймали амоксицилін або ампіцилін, стикаються з цим неприємним симптомом.

Висип не є алергією в класичному розумінні, однак виглядає лякаюче і часто призводить до хибної діагностики “алергії на пеніцилін”, що в майбутньому ускладнює лікування.

Чому лікарі все ще помиляються?

Причина часто криється в клінічній подібності симптомів. На перших етапах важко відрізнити вірусну ангіну від бактеріальної. У закладах, де відсутня можливість провести експрес-тест на стрептокок або загальний аналіз крові, лікар орієнтується лише на зовнішні ознаки, і може призначити антибіотик “про всяк випадок”. Це призводить до призначення амоксициліну при мононуклеозі, що ускладнює перебіг захворювання.

Чим лікувати мононуклеоз?

Оскільки мононуклеоз має вірусну природу, лікування є переважно симптоматичним: рясне пиття, жарознижувальні засоби, полоскання горла, відпочинок. У більшості випадків імунна система організму самостійно справляється з вірусом за 2–4 тижні. Антибіотики можуть бути показані лише в разі приєднання бактеріальних ускладнень, але навіть тоді слід уникати пеніцилінів, особливо ампіциліну та амоксициліну.

Урок для всіх — пацієнтів і лікарів

Ця ситуація служить важливим нагадуванням: не кожна лихоманка вимагає антибіотиків. Навіть знайомий і доступний амоксицилін може бути небезпечним, якщо застосовується без ретельної діагностики. Пацієнтам варто довіряти лікарям, але також не соромитися ставити питання і просити обґрунтування призначень. Лікарям же слід не забувати про класичні підходи до диференційної діагностики і користуватися доступними методами верифікації діагнозу, перш ніж тягнутися до рецептурного бланку.

Знання та обережність — ось що справді лікує.